Незборима нація. Ч. 8

 
 

Незборима нація. Ч. 8

Сторінка 3



Польське військо, як союзна армія, на Україні

22 квітня 1920 року в Варшаві уповноважені Урядів У.Н.Р. і Польщі склали умову. Це умова була тайна. Весь загал Українського громадянства знав лише, що обидві держави умовилися вести спільну військову акцію проти большевиків.
На Україні і в Польщі появилися відозви Головного Отамана С. Петлюри до Українського Народу та відозви (Юзефа) Пілсудського, що Польща посилає на Україну своє військо воювати за свою й Нашу свободу.
Під гаслом визволення України з-під большевицького ярма Польська армія з кадрами війська У.Н.Р. рушила на большевиків. Населення й партизани пропустили їх, як союзників і спасителів національної справи аж до Київа.
До Київа їм було йти дуже легко, бо тоді на Київському напрямку з большевицького боку на фронті стояли рештки Галицької армії, в запіллі большевиків гуляли значні партизанські відділи отаманів Соколовського й Шепеля та Армія У.Н.Р. під командою генерала (Михайла) Омеляновича-Павленка. Їм було відомо, що Поляки йдуть на Україну проти большевиків за згодою Українського Уряду, яко союзники. Галичани, що стояли в районі Бар – Жмеринка – Бердичів, відкрили фронт. Вони мали влитися, як організована військова сила, до війська У.Н.Р.
Таким чином, большевики не могли ставити ніякого опору й Ляхи швидко посувалися вперед по вільній дорозі.
Український Нарід не знав правди про договір. Він не вірив у відозви, а вірив в одно ім’я Петлюри, вірив, що коли Поляки йдуть на нашу землю по угоді з ним, то може з цього усего лиха це є найменше. Але незабаром через щоденні факти стали виникати прокляті питання, які український загал змушували до “союзницької” акції ставитися інакше. Деякі галицькі частини, що переходили на бік Армії У.Н.Р., попадали до польських таборів полонених (Тухоля).
Чомусь Поляки гальмували справу постачання одягу, взуття й зброї нашої Армії, через що не можна було перевести мобілізацію. З населенням польське військо поводилося дуже погано, особливо рядовики. Вони просто дерли шкуру з народу, тримаючи себе не як союзники, а як завойовники с середньовіччя; вередували хлібом: житнього хліба не хотіли їсти, забирали від населення все, що їм вподобалось; справляли свою, а потім нашу Пасху, здираючи з населення все те, що було потрібне для ляцьких вибриків: ґвалтували жінок, розганяли базари і ярмарки (постійне явище в Кам’янці-Подільськім) у свої свята.
Деякі села повставали проти таких порядків. Поляки в жорстокий спосіб розправлялися з повстанцями, палили цілі села.
Польські війська на Українській землі були не довго, їм довелося скоро відступати. В Київі вони були тільки один місяць, від 9 мая до 9 червня 1920 року. Ще в гірший бік змінилося поводження польських військ на нашому терені після прориву Кіннотою Буденного в районі Хвастова й Козятина. Ця кіннота навела велику паніку в польському війську, яке без огляду почало відходити. Причини відвороту криють не тільки в наступі Буденного, а також в моральному розкладі польської армії, що втратила військовий дух і не хотіла вже воювать, а через те обернулися в перелякану отару. Деякі частини без пам’яті утікали з фронту й віддихувалися аж у Тарнополі, коли кінна розвідка (Буденного) появилася у Бердичеві.
Українському військові, що було і мале числом, і слабо озброєне, але сильне духом, довелося в завзятих боях із большевиками прикривати утікаючих Поляків, військових і цивільних. Про це все своє слово скаже історія кожної військової частини української, а зокрема 6-тої Стрілецької дивізії генерала (Марка) Безручка.
При відвороті Поляки ще збільшили грабіж населення, особливо тилові (задні) війська. Вони цілими валками вивозили з України цукор, хліб, технічне майно: все, що попадалося їм на очи. А що не встигали вивозити, те палили або нищили. В Бердичеві спалили вони богаті склади провіанту та зброї; у Київі знищили ланцюговий й залізничний мости через Дніпро, а також було спалено 8 вагонів з українськими військовими одягами по дорозі, близько Чорного Острова.
Не в боргу залишились й фронтові польські війська. Вони бігали по селянських хатах, де в скринях господарів шукали “зброї, коней, возів” і взагалі все те, що дозволяв забирати польський військовий звичай в таких випадках.
У стороннього глядача робилося загальне вражіння, що Поляки прийшли на Велику Україну не для того, щоби визволити її з-під большевицького ярма, а поневолити або цілком зруйнувати Її. Можна оправдати зруйнування великих мостів на Дніпрі, можна оправдати і те, що військове майно вивозилось з України, щоб не досталося до рук большевиків, можуть цього вимагати стратегічні і тактичні військові пляни, але ніякими міркуваннями, ніякими міркуваннями стратегічного характеру не можна оправдати ґвалт і насильство населення, грабіж і руйнування сіл.
Наслідком цього Українське населення стало ворожо відноситись не тільки до Польського війська, а й до своїх. Воно на кожному кроці старалося проявити перешкоди відступаючому війську.
Мені пригадуються слова одного селянина, що сказав під час нашого відступу: “Йдете назад до Ляхів – то йдіть: може без Ляхів і у нас, большевиків, краще буде!”

Василь ТРИЛЬОВСЬКИЙ

Біографічна довідка
ТРИЛЬОВСЬКИЙ Василь Кирилович (2.8.1903, с. Ошихліби, Буковина – після 22.8.1933). Син організатора УСС доктора Кирила Трильовського. Народну школу закінчив у Коломиї. Коли 1914 року прийшли москалі, подався з родиною до Відня. Навчався у місцевій гімназії до 1918 року. Потім, як видно, з батьком виїхав на Велику Україну, на Поділля. Після поразки Визвольних змагань вчився приватно у Відні. 1921 року склав гімназійну матуру. Поступив на економічно-кооперативний факультет Української господарської академії. В особистій справі є свідчення, що він навчався принаймні до 6-го семестру УГА (копії диплому в справі немає). Спогад “Польське військо, як союзна армія, на Україні” написав на початку 1920-х років.

Джерела
Особиста справа ч. 25/66 студента Трильовського Василя. ЦДАВО України, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 2060, арк. 1 – 53.
Трильовський В. Польське військо, як союзна армія, на Україні. ЦДАВО України, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 660 – 661 зв.

Примітки
Публікація і біографічна примітка Романа Коваля. Особливості мови збережено.

4 стор.


Создан 11 авг 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником